Парадокс матеріалу
Бетон — мова міста: фундаменти, стіни, тротуари, маса. Аромат — найінтимніше, що має тіло: невидиме, миттєве, своє. Verois зводить їх в одному об'ємі. Публічний матеріал стереже приватну суть.
Тут немає ані краплі золота, хрому чи скла — нічого, що імітує цінність блиском. Цінне те, чого не видно. Це інверсія самої граматики розкоші: вага замість сяйва, тиша замість декору.